Коротко про головне
Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький (1595–1657) — український військовий і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, очільник Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років проти Речі Посполитої. Він є одним з найвпливовіших постатей в історії України і одним із творців Гетьманщини — української козацької держави, що проіснувала від 1648 до 1764 року.
Хмельницький — постать неоднозначна. З одного боку — геніальний полководець і дипломат, який підняв повстання проти польської влади і кодифікував перші українські державні інституції. З іншого — людина, яка підписала Переяславську угоду 1654 року з Московським царством, що згодом — через століття після його смерті — стало одним із інструментів імперської інкорпорації України.
💡 Як виглядав Хмельницький: На прижиттєвих гравюрах і пізніших портретах він зображений як міцний чоловік середнього зросту, з виразними рисами обличчя, довгими вусами по-козацьки і традиційним «оселедцем» — пасмом волосся на голеній голові. Носив козацький одяг і шапку з пером, символ гетьманської влади — булаву.
❓ Як його звали насправді: Повне ім’я — Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький. «Зиновій» — християнське ім’я при хрещенні, «Богдан» — народне ім’я, яке буквально означає «Богом даний». Сам гетьман у документах підписувався як «Богдан Хмельницький». Українська і польська вимова відрізняються: українською — Богдан, польською — Bohdan або Bogdan.
😯 «Не панським кінем»: Хмельницький мав власну улюблену фразу — «Не панським кінем, не панським сідлом», тобто власною силою і власним розумом, а не милістю чужого пана. Це гасло точно відображає його державницьке кредо.
Дитинство і освіта
Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 року (за деякими джерелами — 1596 р.) у Суботові на Чигиринщині (нині Черкаська область). Батько — Михайло Хмельницький, дрібний шляхтич, чигиринський підстароста. Мати — менш відома; за деякими версіями, вона була козачкою з реєстру.
Богдан здобув ґрунтовну для свого часу освіту. Спочатку навчався у Києво-Могилянському колегіумі (попереднику Києво-Могилянської академії), потім — у єзуїтському колегіумі у Ярославі (Польща) або Львові. Володів кількома мовами: українською, польською, латиною, турецькою, татарською. Це знання згодом стане одним із головних його козирів у дипломатії.
Молоді роки: бої проти турків і польська служба
У 1620 році Богдан разом із батьком брав участь у битві під Цецорою проти турецько-татарської армії. Батько загинув у бою, а молодого Богдана взяли в турецький полон. Два роки він провів у Стамбулі — там вивчив турецьку мову і пізнав ворога зсередини. У 1622 році його викупили родичі (або, за іншою версією, він втік), і Богдан повернувся в Україну.
Наступні десятиліття Хмельницький служив у реєстровому козацтві Речі Посполитої. Брав участь у походах і битвах, поступово отримуючи козацькі ранги. У 1638 році, після придушення поляками козацького повстання, він став чигиринським сотником. Здавалося, життя налагодилося — у нього був хутір у Суботові, дружина, діти, статус.
Що стало причиною повстання
Безпосередньою причиною повстання став особистий конфлікт. У 1647 році польський шляхтич, чигиринський підстароста Даніель Чаплинський, скориставшись відсутністю Богдана, напав на його хутір у Суботові, побив малолітнього сина (хлопчик невдовзі помер), забрав майно і викрав другу дружину Богдана — Гелену. Усі звернення Хмельницького до польських судів і навіть до короля закінчились нічим — польська влада не захищала українського козака проти польського шляхтича.
Цей особистий конфлікт став іскрою, що запалила накопичений за десятиліття гнів українського народу: утиски православних, нав’язування унії, кріпацтво, грабежі магнатів, обмеження прав козацтва. Хмельницький утік на Запорізьку Січ, де його обрали гетьманом Війська Запорозького. Так особиста кривда переросла в Національно-визвольну війну.
Битви Національно-визвольної війни
Війна тривала з 1648 до 1657 року — до смерті Хмельницького. Ключові події і перемоги:
1648 рік — рік тріумфу. Битва на Жовтих Водах (травень 1648) — перша велика перемога над поляками; полонено цвіт польського війська. Корсунська битва (травень 1648) — повний розгром поляків, узято в полон гетьманів польних коронних. Пилявецька битва (вересень 1648) — найбільший за масштабом тріумф; шляхта в паніці тікала, кинувши обози. Облога Львова і Замостя — Хмельницький вийшов на польські землі, але після переговорів повернувся в Україну.
1649 рік — Зборівська битва і компроміс. Перемога козаків над поляками. Підписано Зборівський договір, за яким Гетьманщина отримала автономію у складі Речі Посполитої: території Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств; реєстр у 40 000 козаків; виведення польського війська з козацьких земель.
1651 рік — катастрофа під Берестечком. Найгірша поразка Хмельницького. Татарський хан Іслам III Ґірей у вирішальний момент битви відступив (за деякими версіями — за хабар від поляків), забравши з собою Богдана. Без хана і гетьмана козацьке військо зазнало нищівних втрат. Білоцерківський договір був значно гіршим за Зборівський — реєстр зменшено до 20 000.
1652 рік — Батозька битва. Реванш: повний розгром польської армії під Батогом. Хмельницький фактично анулював Білоцерківський договір.
1653 рік — Жванецька кампанія. Поляки знову зазнали поразок, але кримський хан зрадив, уклавши сепаратний мир з поляками і дозволивши татарам пограбувати українські землі. Це остаточно показало Хмельницькому: татарський союзник ненадійний, потрібен новий протектор.
Переяславська рада і московський договір
У січні 1654 року в Переяславі Хмельницький і козацька старшина зібрали Раду, на якій було ухвалено рішення прийняти протекторат московського царя Олексія Михайловича. Так було підписано Переяславську угоду і пізніше — Березневі статті, що формально закріплювали права Гетьманщини в складі Московського царства.
Хмельницький розглядав цей союз як тимчасовий тактичний крок: підтримка проти Польщі при збереженні автономії. Він навіть просив, щоб московські посли присягнули від імені царя, що той гарантуватиме права козацтва — але посли відмовились, заявивши, що цар не присягає підданим.
Сучасна історична оцінка Переяславської ради складна. З одного боку — реальний крок порятунку від польської загрози. З іншого — згодом цей договір використали як юридичне підґрунтя для поступової інкорпорації України в Російську імперію. Сам Хмельницький розчарувався у московському союзникові вже у 1656 році, коли Москва уклала сепаратний мир з Польщею у Вільні без участі козаків. Перед смертю гетьман вже шукав нових союзників — у Швеції і Семигороді.
Створення Гетьманщини
Найвагоміше досягнення Хмельницького — створення Гетьманщини, нової української держави. Її ключові риси: чітка територія, кордони з Польщею і Москвою; власна адміністративна система — поділ на полки (10 на початку, 16 пізніше) і сотні; гетьман як виборний голова держави; гетьманський уряд — генеральна старшина (писар, обозний, осавул, суддя, хорунжий); власне військо — реєстрові козаки і Запорозька Січ; власна судова система; власні зовнішні дипломатичні зв’язки; власна монета і символіка.
Гетьманщина проіснувала понад століття — до 1764 року, коли її ліквідувала Катерина II. Це була перша спроба новочасної української державності.
Хвороба і смерть
Останні роки життя Хмельницького були важкими: розчарування Москвою, втрата сина Тимоша у битві в Молдавії (1653), особисті переживання — друга дружина Гелена, та сама, з-за якої почалося повстання, виявилась невірною, і Хмельницький наказав її стратити. Здоров’я гетьмана стрімко погіршувалось — імовірно, артеріальна гіпертензія і інсульт.
Богдан Хмельницький помер 6 серпня 1657 року в Чигирині у віці 61 рік. Похований у власному селі Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. У 1664 році польський магнат Стефан Чарнецький, помстившись, наказав викинути прах Богдана і Тимоша Хмельницьких з могили — тіла було поглумлено. Тому реальне поховання гетьмана — це питання до сьогодні відкрите.
Сім’я і нащадки
Хмельницький був одружений тричі: Перша дружина Ганна Сомко (Сомківна) — мати Тимоша і Юрія. Померла приблизно 1646 року. Друга дружина Мотрона (Гелена) — та, з-за викрадення якої почалося повстання. Стратили за зраду. Третя дружина Ганна Золотаренко — сестра ніжинського полковника. Народила сина Остапа (помер у дитинстві).
Дві відомі дитини: Тиміш (1632–1653) — старший син, генерал війська запорозького, загинув у молдавській кампанії, був перспективним наступником гетьмана; Юрій (1641–1685) — молодший син, став гетьманом після Богдана, але виявився слабким правителем; роль гетьмана знімав з себе тричі, прийняв чернецтво, був страчений турками в Кам’янці-Подільському.
Спадщина і пам’ять
Богдан Хмельницький — одна з найбільш увічнених в Україні постатей. Кияни знають його з пам’ятника на Софійській площі (1888 р.) — кінний монумент, що став одним із символів столиці. Орден Богдана Хмельницького — державна нагорода України, заснована у 1995 році, вручається за військові заслуги (три ступеня). Грошова банкнота 5 грн — обличчя Богдана Хмельницького. Численні топоніми — Хмельницький, обласний центр; Хмельницька область; вулиці Богдана Хмельницького у багатьох містах.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 27 грудня 1595 | Народився в Суботові |
| 1620–1622 | Битва під Цецорою, турецький полон |
| 1638 | Чигиринський сотник |
| 1647 | Напад Чаплинського на Суботів — поштовх до повстання |
| 1648 | Обрання гетьманом; перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями |
| 1649 | Зборівський договір |
| 1651 | Поразка під Берестечком; Білоцерківський договір |
| 1652 | Перемога під Батогом |
| 1654 | Переяславська рада; союз із Москвою |
| 1656 | Розчарування Москвою (сепаратний мир у Вільні) |
| 6 серпня 1657 | Смерть у Чигирині |
About the Author
